ЗРОСТАННЯ РОЛІ ТРАНСКОРДОННИХ РИНКІВ У РОЗВИТКУ ПРИКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Козуб В.П.,

кандидат історичних наук,

доцент кафедри державного управління,

Харківського регіонального  інституту

державного  управління Національної академії

 державного управління при Президентові України

Для прикордонних територій є своя специфіка розвитку, яка проявляється у розширенні конкурентного середовища у транскордонний простір. А саме, конкурентне середовище на прикордонних територіях формується під впливом міжрегіональних (всередині держави) та транскордонних ринків. Тому здатність прикордонних регіональних/місцевих ринків відповідати вимогам конкурентного середовища міжрегіонального та транскордонного ринків визначає нові стратегічні напрями розвитку території. Транскордонні ринки – це об’єднані національні регіональні ринки товарів, послуг, капіталів, праці, якими неформально користуються громадяни сусідніх територій для задоволення власних потреб (домашнього господарства) в межах діючих національного та міжнародного законодавства.

Формування транскордонних ринків є результатом реалізації процесу транскордонного співробітництва, і відбувається внаслідок синергетичного ефекту від взаємодії прикордонних ринків у межах прикордонного простору, розвиток яких треба розглядати крізь призму спільних економічних та соціальних проблем. Процес формування транскордонного ринку праці складається з двох етапів. На першому етапі відбувається формування територіальних прикордонних регіонів і відповідно прикордонних ринків праці, що, у свою чергу, здійснюється в чотири стадії:

1) просторово-матеріальна структуризація ринку праці;

2) розвиток регіональної свідомості

3) інституційний розвиток ринку праці;

4) стабілізація регіону.

На другому етапі відбувається формування за цією ж схемою вже транскордонного ринку праці. Інтеграційні процеси в прикордонні проявляються через кооперацію праці, тобто співробітництво для досягнення певних цілей. Процеси формування транскордонного ринку праці відбуваються у всіх видах діяльності (економічної, культурної, політичної) і в структурі розселення.

Одним із сегментів транскордонного ринку є ринок товарів, що охоплює експортні та імпортні потоки товарів, прикордонну торгівлю. Існує значний вплив прикордонної торгівлі та транскордонних ринків на життєдіяльність прикордонних територій, їх конкурентоспроможність. Мешканці прикордонних регіонів мають значно ширші можливості для отримання благ на свої доходи, ніж мешканці центральних регіонів України і Росії. Закупівля товарів дрібними партіями підприємствами малого бізнесу створюють передумови прискореного асортиментного насичення товарного ринку, з широкою гамою якісних та цінових характеристик, розрахованих на споживача з середнім рівнем доходів. Високоякісний, дорогий товар завозиться в країну великими зовнішньоторговельними фірмами, і реалізується переважно у фешенебельних магазинах, супермаркетах та бутіках. Розвиток торгівлі шляхом зняття зайвих прикордонних та митних бар’єрів, формування транскордонних ринків є одним із важливих стратегічних завдань українсько-російського прикордонного співробітництва.

 Прикордонна торгівля як закупівля товарів та послуг для власних потреб є постійно існуючим явищем не залежним від цивілізаційного розвитку держави та кризових ситуацій. Преференції СОТ стосуються саме такого виду прикордонної торгівлі і регулюють обсяги валюти, які можна вивозити чи ввозити для власних потреб, кількість та види товарів, які можуть перевозитися через кордон без мита тощо. Враховуючи, що прикордонна торгівля товарами та послугами – це не формалізовані експортно-імпортні операції (в межах дозволених до ввозу-вивозу обсягах валюти), а купівля здійснюється за принципом придбання дешевшого, більш якісного товару (послуг) і те, що 76% території України є прикордонні, можна зробити висновок, що національний сукупний дохід формується не лише всередині держави, а й на суміжних територіях, як і конкурентоспроможність прикордонних територій.  Ринок послуг − це транспортні перевезення, послуги, що надають дипломатичні установи, а також лікарняні, рекреаційні, туристичні, фінансові, інформаційні та інші послуги.

Процеси економічної інтеграції охоплюють обмін благ і обмін факторів виробництва (праці, капіталу і послуг) та створення спільного ринку праці. Ці процеси є істотним чинником формування як територіального, так і транскордонного ринку праці, а саме: 1) субдержавного виділення секторних систем економічної діяльності, що характеризуються певною замкнутістю;    2) визначення економічних інтересів і потреб людей, які отримують економічну користь з такого роду замкнутості; 3) зміцнення співпраці і кооперації праці.

Формування та розвиток транскордонних ринків, що відбувається в процесі реалізації транскордонного співробітництва, має великі потенційні можливості для прискорення розвитку і функціонування прикордонного простору Росії та України. Транскордонні ринки являють собою систему суспільних відносин, що змінюється під дією транскордонних тенденцій. Дослідження моделі еволюції транскордонного ринку праці як цілісного та інтегрованого, методологічно правомірно розглядати як процес, що складається з двох етапів: створення територіальних прикордонних регіонів і відповідно прикордонних ринків праці та єдиного транскордонного ринку праці, який є базою процесу єврорегіоналізації.

Як будь-яка громадська система транскордонний ринок праці змінюється: виникає і може зникнути. Своєю появою як категорія наукових досліджень він зобов'язаний значній взаємозалежності ринків праці східно-Європейського прикордоння. Навіть за наявності «закритого» кордону є загальні трудові ресурси, проблеми, інформація і т. п., на які не впливає фізична наявність кордону і які вимагають об'єднання зусиль для вирішення виникаючих при цьому проблем.

Транскордонний ринок праці є системою міжнародних відносин, що реалізуються на регіональному ринку з необхідністю і потенційними можливостями більш активного використання трудових ресурсів в рамках єдиного транскордонного регіону. При цьому наявність кордону нівелюється спільним використанням трудових ресурсів у вирішенні проблем зайнятості і безробіття, повного взаємодії населення сусідніх держав. Роль транскордонного ринку у розвитку прикордонного простору визначається можливістю прискорення процесів вирівнювання якості життя населення прикордонних територій, досягнення вільного руху товарів, людей і капіталів через кордон, прискоренної інтегрованості прикордонного простору.

Розвиток транскордонного ринку також дає можливість створення спільного інформаційного, інноваційного і навчального простору (практична відсутність мовного бар’єра, технічна можливість телебачення, Інтернету, прискорені можливості наочного навчання, обмін досвідом, інновації у всіх сферах життєдіяльності – все це використовують мешканці прикордоння) та узгоджене використання спільних природних ресурсів, а саме водних, лісових та земельних, що зумовлює розвиток співпраці, потребу в отриманні досвіду роботи у системі, підвищує ефективність менеджменту територій. Поглиблення розвитку транскордонного ринку відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на прикордонних просторах й підвищення їх конкурентоспроможності завдяки мобілізації соціально-економічного потенціалу сусідніх територій.

Враховуючи також вплив рівня конкурентоспроможності та відкритості економік прикордонних регіонів, рівня розвитку малого та середнього бізнесу, конкуренції на внутрішньому ринку, вимог до якості продукції, інноваційної інфраструктури, варто визначити основні групи чинників, що негативно впливають на формування транскордонних ринків в прикордонних. Серед них виділяють економічні: низька конкурентоспроможність української продукції, обмежений доступ до кредитних коштів для розширення експортних можливостей, наявність безробіття, низький рівень інвестицій в охорону навколишнього середовища. Інфраструктурно-інституційні чинники полягають у незадовільному стані технічної інфраструктури, надмірній забюрократизованості митних процедур, наявності зловживань на митниці, недостатній кількості прикордонних переходів, недостатній кількості швидкісних доріг та магістралей, незадовільному рівні законодавчого забезпечення та системних механізмів щодо створення підприємств на прикордонні, недостатній кількості інституцій, що займаються обслуговуванням бізнесу.

Виконавча влада на регіональному рівні дуже часто сприймає транскордонне співробітництво як звичайну зовнішньоекономічну діяльність і недооцінює його роль у розвитку свого регіону. Місцеві органи влади не завжди готові до переходу від жорсткого контролю до виконання функцій нагляду та координації, представництво у спільних органах єврорегіонів здійснюють переважно функціонери місцевих органів влади, а не представники ділових кіл, малого та середнього бізнесу, громадськості.

Процеси інтеграції на міжнародних ринках включають діяльність, що характеризується як мобілізація суспільних ресурсів й їхнє використання для досягнення спільних цілей. На регіональному рівні ця діяльність здійснюється через державну адміністрацію та органи місцевого самоврядування, мережа громадських організацій, агентств і недержавних структур, до яких можна віднести єврорегіони. Така діяльність є інтеграційним чинником на ринку праці за умови, що вона прийнята суспільством, консолідує його навколо інтеррегіональних цілей і послаблює внутрішні конфлікти. Процеси інтеграції транскордонних ринків відбуваються через взаємодію мереж поселень, які створюють поліцентричний уклад їх національних осередків, враховуючи транскордонний характер регіону. Радіус дії цих впливів визначає межі регіону в просторовому аспекті.

Поглиблення транскордонної співпраці та розвиток транскордонного ринку є пріоритетним напрямом державної та регіональної політики, який здатний забезпечити сталий соціально-економічний розвиток регіону і відіграти важливу роль у процесі прискорення європейської інтеграції України. Розвиток транскордонного ринку співробітництва розглядається у двох площинах − як інструмент розвитку прикордонних територій і як чинник реалізації її євроінтеграційних прагнень. Транскордонне співробітництво сприяє розширенню національних законодавчих рамок в отриманні благ з транскордонних ринків. Воно зумовлює формалізацію відносини у транскордонному регіоні, залучаючи, крім громадян, інші господарюючі суб'єкти та установи, сприяє інтеграції транскордонного регіону¹.

_________________________

¹  Бєлєнький П.Ю. Конкурентність на транскордонних ринках / П.Ю. Бєлєнький, Н.А. Мікула, Є.Е. Матвєєв. – Л. : Ін-т регіон. дослідж. НАН України, 2005. – 214 с.; Мікула Н.А., Тимечко І.Р. Транскордонні аспекти формування конкурентоспроможності прикордонних територій [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_1/0031.pdf; Белицкий М. Трансграничные рынки труда: методология, особенности формирования и проблемы развития // Журнал международного права и международных отношений. - 2006. -  № 3; Долиняк Ю.О. Транскордонний ринок у системі соціально-економічних відносин у межах транскордонного співробітництва // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2011. - №12. – С. 34-36.; Черномаз П.А. Еврорегион «Слобожанщина»: этапы формирования и перспективы развития // Международное сотрудничество приграничных регионов: история, экономика, политика, культура. Материалы международ. науч.-практ. конф., Курск, 19-20 сент. 2011 г. – Курск: Изд-во VIP, 2011. – С. 160-165; Гусєва М.О. Формування транскордонного ринку як особливої економічної системи прикордонного регіону [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=52869; Лукша О. Роль транскордонного співробітництва в умовах посилення впливу глобальних трансформацій і геополітичних змін [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://old.niss.gov.ua/book/Mitryaeva2009/30.pdf