Софіщенко І.Я.,
кандидат економічних наук,
доцент кафедри міжнародної
економіки,
Київський
національний університет імені Тараса Шевченка
Єврорегіони
як субрегіональна форма міжнародної економічної інтеграції продемонстрували
протягом тривалої історії свого розвитку низку позитивних ефектів для її
учасників: вирішення спільних проблем транскордонного характеру, перед усім
екологічних та інфраструктурних, оптимізація економічної структури, раціональне
використання трудових ресурсів, активізація інвестиційної діяльності[1].
Можливості
отримати відповідні ефекти для України,
19 з 25 областей якої є прикордонними, обумовлена наявністю збалансованої
системи фінансування єврорегіонів. Фінансове забезпечення транскордонного
співробітництва необхідно розглядати як процес, який поєднує формування
ресурсної бази та механізми використання мобілізованих ресурсів з метою
отримання соціально-економічного ефекту учасниками єврорегіону. Система
фінансового забезпечення є сукупністю методів та форм фінансування, фінансових
важелів впливу на учасників єврорегіонів, джерел надходження коштів для
забезпечення життєдіяльності єврорегіону як економічного простору.
Обсяги,
механізми та інструментальне забезпечення фінансування зумовлене мотивами та
інтересами учасників усіх рівнів економічної системи. З точки зору специфіки
фінансування серед джерел формування фінансових ресурсів фінансування спільних
проектів в єврорегіонах доцільно виокремити офіційні та приватні. До офіційних
необхідно зарахувати кошти державних бюджетів та місцевих бюджетів, які
виділяються для фінансування проектів в єврорегіонах. До них також можна
зарахувати фінансування, яке надається Європейським Союзом в рамках виконання
програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та
партнерства. Приватні кошти надходять від суб’єктів
господарювання, які є учасниками спільних проектів, неурядових організацій.
Нагромаджений досвід функціонування єврорегіонів за участю України свідчить про активне застосування
комплексного підходу до формування їх фінансового забезпечення – фінансування
проектів поєднує офіційні та приватні кошти. Поступово опановуються
різноманітні механізми фінансового забезпечення: бюджетне фінансування,
проектне фінансування, позики, гранти.
Фінансування
за рахунок державного бюджету в Україні передбачено відповідно до Закону „Про
транскордонне співробітництво” №1861-IV
від 24.06.2004 р. В межах
Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. передбачалося реалізувати
проекти загальною вартістю 21 млн.грн., в тому числі тільки у 2008 р. із
державного бюджету виділити 6,6 млн.грн. та місцевих бюджетів – 613 тис.грн.1
У поточний період в Україні реалізується друга Державна програма розвитку транскордонного співробітництва, яка
передбачає участь держави у розмірі 10% вартості проекту за рахунок коштів
державного бюджету. Протягом 2011-2013 рр. заплановано реалізацію великомасштабних інфраструктурних
проектів транскордонного співробітництва з участю ЄС вартістю 55274,8 тис.євро,
з них грантова частина для України –
40372,9 тис.євро. Розмір фінансової участі країни у реалізації зазначених
проектів передбачена у сумі 48305,8 тис.грн.[2]
Реалізація зазначених Державних програм
виступає інструментом державної регіональної політики, проте розмір державної
участі виглядає досить незначним, зважаючи на те, що на західному кордоні
країни учасниками єврорегіонів є переважно депресивні її території. Існує певна
недооцінка потенціалу транскордонного співробітництва щодо вирішення завдань як
регіонального розвитку, так і реалізації інтеграційних перспектив. Проте, за
умов значного боргового навантаження на бюджет, його дефіцитності малоймовірним
є збільшення обсягів фінансування.
Суттєва
проблема фінансового забезпечення транскордонного співробітництва в
єврорегіонах – невідповідність фінансової бази місцевої влади її функціям в
сфері транскордонного співробітництва. Необхідно зважати на низку внутрішніх та зовнішніх чинників, які
загострюють цю проблему. Серед внутрішніх необхідно виокремити нестабільність
фінансового стану адміністративно-територіальних одиниць; обмеження фінансових
ресурсів місцевими податками та зборами; незбалансованість фінансового
забезпечення та повноважень, функцій, компетенцій місцевих органів. Зовнішні
чинники пов’язані із станом системи вертикального та горизонтального
вирівнювання. Хронічний дефіцит місцевих бюджетів унеможливлює повноцінну
фінансову участь місцевих громад у фінансуванні спільних проектів із партнерами
в єврорегіоні. На відміну від європейських країн, для України характерною є
мала частка власних доходів, а значить низький рівень фінансової незалежності
органів місцевого самоврядування.
Такі реалії
формують суттєві бар’єри для реалізації потенціалу прикордонного
співробітництва через те, що знижують умотивованість місцевих органів
самоврядування у розвитку транскордонної співпраці.
Незадовільний
стан фінансового забезпечення транскордонного співробітництва свідчить про
нагальну необхідність прискорення реформи місцевого самоврядування в Україні,
створення умов для реалізації принципів Європейської хартії місцевого
самоврядування. Базовими принципами взаємодії прикордонних територій є принципи
партнерства, субсидіарності і доповнюваності. Реалізація цих принципів є
необхідною умовою для формування соціально-економічного ефекту від такої форми
міжнародного співробітництва, як єврорегіони.
В
Україні започатковане обговорення Концепції реформи місцевого самоврядування
(далі Концепція), проект якої був презентований на засіданні Ради регіонів 21
березня 2013 р.[3] Виходячи
із потенціалу транскордонного співробітництва, необхідно доповнити документ
розробкою правових та економічних засад участі місцевого рівня державного
управління у міжнародному співробітництві та його фінансовому забезпеченні. За
результатами обговорення необхідно ініціювати відповідні зміни до Закону про
транскордонне співробітництво. Проектом
Концепції передбачено запровадження мехінізмів подолання стану
фінансової залежності через розширення
повноважень місцевих органів влади щодо запровадження додаткових податків та
зборів, встановлення їх ставок, формування спецфондів за рахунок акумуляці
окремих видів податків на цільового їх використання. Розширення фіскальної
ініціативи місцевих органів влади може вивести на якісно новий рівень систему
фінансового забезпечення транскордонного співробітництва. В цьому контексті
важливими є такі аспекти:
- диверсифікація джерел
фінансових ресурсів проектів транскордонного співробітництва;
- вирішення проблеми
інвестиційної привабливості території через формування системи фіскальних
важелів впливу на інвесторів та учасників спільних проектів;
- подолання несумісності
фінансових, фіскальних та адміністративних просторів, що є відчутним бар’єром
для активізації транскордонного співробітництва.
В розвинутих країнах
нагромаджено успішний досвід фінансування за рахунок оптимізації оподаткування,
механізм якого зокрема передбачає забезпечення боргових паперів оптимізованими
податками. На законодавчаому рівні закріплено права місцевих органів самоврядування
щодо розпорядження майном та ресурсами, можливостей здійснювати інвестиційну
діяльність в усіх її різновидах[4].
Тому детальної проробки потребують питання можливостей надання пільг іноземним
інвесторам, повноваженнь місцевих органів самоврядування щодо використання
облігаційних позик для фінансування міжнародних проектів, заснування
спеціальних фондів, що дозволить сформувати систему фінансового забезпечення
єврорегіонів. На теперішній час Бюджетним кодексом України визначені обмеження
на здійснення зовнішніх муніципальних запозичень, розмір та механізми погашення
місцевого боргу, що створює бар’єри для фінансування капіталоємних проектів
місцевим бюджетом.
Реформа
повинна створити передумови для реалізації потенціалу міжнародного державно-приватного
партнерства, різноманітні організаційні форми якого широко використовуються в
світі для реалізації інфраструктурних проектів. На теперішній час нагромаджено
позитивний досвіт багатьма країнами, що розвиваються, з використання
концесійних форм державно-приватного партнерства у розвитку транспортної
інфраструктури, енергетики та ЖКХ. Він може бути задіяний в реалізації проектів учасників єврорегіонів
як на західних, так і на східних кордонах нашої країни, для реалізації її
транзитного потенціалу та вирішення проблем розвитку регіону.
Водночас особливої уваги потребує проблема збалансування
позитивних та негативних ефектів зростання фінансової самостійності регіонів. В
межах Дежавних програм розвитку
транскордонного співробітництва фахівціми впроваджено систему критеріїв оцінки
ефектів транскордонного співробітництва для отримання державного фінансування.
Такі підходи можуть бути покладені і в основу оцінки темпів та обсягів
зростання самостійності регіонів щодо фінансового забезпечення транскордонного
співробітництва[5].
Формування
адекватних організаційно-управлінських принципів транскордонного
співробітництва є обов’язковою складовою системи фінансового забезпечення
діяльності єврорегіонів та запорукої її інтегрованості у загальнодержавний
процес модернізації національної економіки. Обгрунтованості управлінських
рішень сприятиме запровадження програмно-цільового
методу (ПЦМ) складання та виконання місцевих бюджетів. Наказом Мінфіну перехід
до ПЦМ мав бути завершений у поточному році[6].
Програмно-цільовий
підхід дозволяє систематизувати джерела фінансових ресурсів, необхідних для
реалізації проекту, обгрунтувати необхідність
залучення коштів з різних джерел, зробити більш передбачуваними грошові потоки,
що дозволить знити інвестиційні ризики потенційних інвесторів та, одночасно,
забезпечувати відповідність між посиленням фінансової самостійності регіонів та
позитивним соціально- економічним ефектом від міжнародної співпрації.
Необхідно
зазначити, Концепцією передбачено досить тривалий період формування системи
фінансового самозабезпечення місцевого самоврядування - підготовчий етап
протягом 2012-2014 рр., впроваджувальний етап - 2015-2017 рр. з можливістю його
пролонгування до 2020 р. Можна стверджувати, що отримання соціально-економічних
ефектів від транскордонного співроітництва значною мірою залежить від успішного
впровадження системи фінансового самозабезпечення регіонів.
Таким
чином, для вирішення проблеми фінансового забезпечення діяльності єврорегіону
нагальною необхідністю є розбудова комплексної системи джерел та механізмів
фінансування на основі зростання фінансової самостійності регіонів та
запровадження сучасних організаційно-управлінських принципів.
[1] Мікула
Н.А. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія. – Львів:
ІРД НАН України, 2004.
[2] Постанова КМУ від 1
грудня 2010 р. N 1088 Про затвердження Державної програми розвитку транскордонного співрробітництва на
2011-2015 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1088-2010-%D0%BF
[3] Сидоренко С. Реформа и содержание // Газета "Коммерсантъ
Украина", №49 (1752), 22.03.2013 [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: http://www.kommersant.ua/doc/2151611
[5] Розпорядження
КМУ від 15 вересня 2010 р. N
1838-р Про схвалення Концепції Державної
програми розвитку транскордонного співробітництва
на 2011-2015 роки Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1838-2010-%D1%80
[6] Про затвердження Основних підходів до запровадження
програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів: наказ МФУ
від 02.08.2010 р. N 805 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=289413
Комментариев нет:
Отправить комментарий