Голіков А.П.,
д.геогр.н.,
професор кафедри міжнародних економічних відносин,
Харківський
національний університет імені В.Н. Каразіна
Ханова О.В.,
к.геогр.н.,
доцент кафедри міжнародних економічних відносин,
Харківський
національний університет імені В.Н. Каразіна
Концепція
розвитку в класичному розумінні представляє собою систему поглядів, єдиний
визначальний задум реалізованого проекту, програми, плану та ін.
Стосовно
регіонального розвитку в концепції у загальному вигляді визначаються: масштаби,
темпи, пропорції і основні напрямки соціально-економічного розвитку регіону,
його окремих структурно-функціональних підсистем, а також дається загальне
обґрунтування системи заходів, спрямованих на підвищення ефективності
регіонального управління та життєвого рівня населення.
Значна
роль у розробці концепції відводиться зовнішнім чинникам: централізованим
ресурсам (насамперед, фінансовим), можливостям
залучення іноземних інвестицій, особливостям геополітичного положення регіону,
існуючим нормативно-правовим відносинам між регіоном та центром та ін.
У
відповідності зі своїм призначенням концепція має адекватну структуру. Зазвичай
вона складається з 4-х блоків (рис. 1).
Рис.
1. Структурно-логічна схема концепції[1]
Визначимо
концептуальні засади довгострокового транскордонного співробітництва України та
Росії відповідно до вищезазначених аспектів.
Концепція соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів України
та Росії полягає у створенні сприятливих умов для життєдіяльності населення
порубіжних регіонів на основі реалізації їх природного, географічного,
соціально-економічного, науково-технологічного та інтелектуального потенціалу і
здійснення транзитної функції.
Блок
1. Оцінка ситуації. Характер прикордонного співробітництва в значній мірі
визначається розривом в структурі економіки, зайнятості, рівні доходів, способі
життя і культурі населення по обидва боки кордону. Хоча рівень розвитку
прикордонних регіонів обох країн неоднаковий, проте з Росією межують одні з
найбільш розвинених регіонів України.
Територія
прикордонних регіонів Росії істотно більше, ніж прилеглих українських, але за
чисельністю населення вони співставні: з української сторони в прикордонних
областях живе 15,4 млн осіб, з російської – 16,1 млн. При цьому українські
прикордонні області є більш урбанізованими: міст в них налічується 165 (в
російських – 99), а частка міського населення становить відповідно 78,6% і
61,6%. Відповідно, і щільність населення в більшості українських областей вище,
ніж у сусідніх російських (виняток – Чернігівська та Брянська області,
щільність населення яких майже однакова).
Показники
природного руху і в російських, і в українських областях однаково несприятливі:
смертність значно перевищує народжуваність. Але ситуація в українському
прикордонні дещо гірша, ніж в російському.
Зіставлення
вартісних показників, наведених у статистиці обох країн, показує, що за
обсягами промислового виробництва українські прикордонні регіони дещо
поступаються російським. Винятком серед українських областей є Донецька
область, в якій було вироблено 20,1% від загальноукраїнського обсягу
промислової продукції. Ще близько 9% було випущено в Запорізькій області та
більш ніж по 6% – у Луганській і Харківській областях. Сумарно на ці чотири
області припадає більше 40% промислової продукції України.
Серед
російських прикордонних регіонів за обсягом промислового виробництва
переважають Краснодарський край, Ростовська, Бєлгородська і Воронезька області.
Динаміка промислового виробництва за останні п'ять років була більш сприятливою
з російського боку кордону. Зростання промислового виробництва в прикордонних з
Україною областях Росії було вищий, ніж в середньому по країні і вище, ніж у
сусідніх українських областях.
Якщо
російські прикордонні регіони поступаються українським по ролі в промисловості
своєї країни, то по виробництву сільськогосподарської продукції деякі російські
прикордонні регіони займають в Росії унікальне місце. Краснодарський край
займає провідне місце в країні за загальним обсягом сільськогосподарської
продукції та валовому збору зерна, а Ростовська область за обома показниками
була на 4-му місці
У
всіх російських областях оплата праці в середньому вище, ніж в українських
областях. Рівень безробіття в окремих прикордонних областях дуже різний, але в
російському прикордонні він значно вищий, ніж в українському. Більш низький
рівень матеріальної забезпеченості населення українських областей впливає і на
більш низький у порівнянні з російськими прикордонними областями роздрібний
товарообіг і менші обсяги платних послуг населенню.
Найкращою
серед російських прикордонних областей за сукупністю показників
соціально-економічна ситуація була в Краснодарському краї і Бєлгородської
області. Серед українських прикордонних областей важко виділити лідера, проте
Донецька область та АР Крим відрізняються найвищими показниками (рис. 2).
Рис. 2. Індекс соціально-економічного розвитку
прикордонних регіонів України та Росії
Державний кордон та посилення його бар'єрної функції
серйозно трансформувало економічні та інші зв'язки між сусідніми російськими і
українськими регіонами. Встановлення кордону породило нові спільні інтереси
прикордонних регіонів та посилило роль політичних чинників у прикордонному
співробітництві.
Блок
2. Прогнози та перспективи. Незважаючи на досягнутий за останні роки рівень
розвитку регіональної економіки та соціальної сфери прикордонні регіони України
і Росії мають певні ризики сталого соціально-економічного розвитку, які
обумовлені як зовнішніми для регіону і країни факторами, так і внутрішніми
обмеженнями.
1.
Ризик, обумовлений процесом глобалізації економіки.
2.
Ризик залежності економіки від кон'юнктури ринків і цін на сировину і
продукцію.
3.
Ризик технологічного відставання.
4.
Ризик, обумовлений інфраструктурними та інституційними обмеженнями.
5.
Ризик дефіциту трудових ресурсів і негативних тенденцій у розвитку людського
потенціалу.
Виходячи
з основних ризиків, зовнішніх та внутрішніх факторів співпраці можна відзначити
перспективу розвитку в довгостроковій перспективі інерційного сценарію розвитку
транскордонного співробітництва регіонів Росії і України.
Такий
варіант продовжить сформовані тенденції соціально-економічного розвитку
прикордонних регіонів, не вимагає спеціальних зусиль і характеризується більш
високим вкладом імпорту в задоволення внутрішнього попиту (рис. 2).
У
даному сценарії можливості економічного зростання будуть визначатися в
основному наступними факторами: низьким рівнем інтеграції національних
економік; недостатньою диверсифікацією, що створює високу залежність від
світової кон'юнктури цін на основні експортні товари; зниженням технологічної
конкурентоспроможності обробних виробництв і випереджаючим зростанням імпорту;
відсутністю умов і стимулів для розвитку людського капіталу; низьким рівнем
інноваційної активності економіки; інфраструктурними обмеженнями росту, тощо.
Блок 3.
Дослідження зв’язків. Розробка політики
транскордонного співробітництва обумовлена необхідністю розвитку регіонального
конкурентного середовища, стабілізації цін на соціально значимі товари і
послуги, підвищення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів прикордонних
регіонів, забезпечення продовольчої безпеки в регіоні, попередження та усунення
наслідків кризових явищ на ключових товарних ринках, підтримки верств
населення, що соціально не захищені, і підвищення рівня суспільного добробуту.
Для
регіону як суб'єкта конкурентної боротьби досягнення конкурентоспроможності
означає, з одного боку, можливість підвищення ефективності розвитку, з іншого –
право зайняти гідне місце і сприяти економічному зростанню в країні[3].
Тому
для ефективної реалізації намічених цілей у рамках проведення політики щодо
розвитку конкуренції у прикордонних регіонах необхідно вирішити наступні
завдання:
- спрощення започаткування та ведення підприємницької діяльності;
- скорочення адміністративних бар'єрів;
- скорочення прямої участі держави і органів місцевого самоврядування в
господарській діяльності;
- розширення практики замовлення соціальних (у тому числі медичних,
освітніх) послуг на основі конкурсних процедур;
- розвиток державного замовлення;
- розвиток логістичної, торгової, енергетичної, інформаційної
інфраструктури, необхідної для розвитку підприємницької діяльності.
Перераховані
вище завдання, що конкретизують намічені цілі, у процесі їх вирішення можуть
переглядатися і трансформуватися у залежності від зміни кон'юнктурних
особливостей та інших факторів, що впливають на стан конкурентного середовища у
прикордонних регіонах.
Блок 4.
Концептуальний задум. Результатом здійснення концептуального задуму є розвиток
інтенсивного сценарію, який передбачає поліпшення конкурентоспроможності
виробництва, розвиток ключових секторів економіки, зростання продуктивності
праці, збереження високої інвестиційної привабливості, тощо.
Досягнення
мети може бути забезпечено за рахунок збалансованого соціально-економічного
розвитку регіонів. Для цього визначаються пріоритетні стратегічні напрямки
розвитку та основні завдання, що забезпечують їх реалізацію.
1.
Забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону.
2. Становлення
сприятливого соціального середовища і створення умов для ефективної реалізації
людського потенціалу і забезпечення якості життя населення на основі
динамічного розвитку економіки регіону.
3. Формування
інституційного середовища, що індукує інноваційну активність і залучення
капіталу в економіку і соціальну сферу
В якості
цільового індикатора досягнення стратегічної мети є індекс розвитку людського
потенціалу, розроблений ООН, і який визначає рівень досягнень країн і регіонів
за трьома найважливішими показниками: очікуваної тривалості життя; рівнем
освіти; ВВП на душу населення.
У сучасних
умовах основою механізму соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів
Росії та України на довгострокову перспективу можуть бути:
1.
Транспортно-логістичний комплекс і транспортна інфраструктура.
2.
Єврорегіони, що вже існують та перспективні.
3. Зони
вільної торгівлі між прикордонними областями.
[1] Голиков А.П. Региональная политика и
экономическое развитие [Текст] : учебное пособие / А.П. Голиков, Н.А.
Казакова, Ю.Г. Прав – Х : Экограф, 2009.– 240 с.
[2] Регионы России:
социально-экономические показатели 2009 [Текст] : статистический сборник /
Федеральная служба государственной статистики (Росстат). – М., 2009. –
990 с. Регіони України 2009 [Текст] : стат. довід. / Держкомстат України :
За ред. О.Г. Осауленка. – К. : Консультант, 2009. – 757 с.
[3] Основи сталого розвитку
Харківської області до 2020 року [Текст] : монографія. – Х. : Видавничий дім
«Інжек», 2010. – 512 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий